16.05.2019 12:06
Без обмежень
42 views
Rating 5 | 1 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Вишиванка

Ще досхід сонця, із самого ранку, 

Як тільки сонечко на небі усміхнулось, 

Вдягла святу Вкраїна вишиванку, 

В код нації Вкраїна зодягнулась.


Розсипалися вишиті на рукавах узори, 

Червоне з чорним в береги сплелося, 

На синім небі засвітитись жовті зорі, 

Земля розквітла – так мені здалося.


І так на серці стало добре й тепло, 

Неначе рай, неначе ми вже в нім…

Бо проростають українські стебла, 

Бо в українське вбрався спільний дім.


А де ж всі зрадники чи українофоби?

Невже пропали? Духу вже нема?

Чи, може, лиш змінилися подоби, 

Святе вдягли на себе з усіма?


Тому і день, мабуть, такий понурий, 

Не всі, хто в вишиванці, патріот.

Найгірше – вовк в овечі шкурі, 

Не розумієш, хто із нас є хто.


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо