На своїй дорозі
Я думаю про камінець,
що лежить при дорозі,
про пожовклий лист,
порожню, зжмакану пачку сигарет, -
не важливо, -
про згусток болю,
ні, дистилят болю, -
безбарвний, чистий, прозорий, -
невагомий,
підвішений у центрі Всесвіту,
координатою, -
камінцем, листочком, порожнечею, -
однією із безлічі координат
(моторошної безлічі),
котрою перетинаються дороги, -
сила силенна доріг, -
кожною з яких,
якою з кожних,
прямують люди, тварини, речі, -
паралельні світи,
світи паралелей та перерізів, -
одне для одного не видимі, -
безбарвні, чисті, прозорі, -
розділені дорогою,
на віддалі, на часи,
злучені дорогою,
у мрію, у пам`ять, у передчуття…
вони всі тут і одразу, -
для камінця, для листочка, для паперу, -
і це – біль, -
безбарвний, чистий, прозорий, -
нестерпний і занімілий,
задавнений,
настільки сильний,
що вибухаєш у ньому Всесвітом,
палаючими світами,
ярим клекотінням, -
вогню, крові, почуттів, -
натягнутими жилами доріг,
розпачем,
безміром туги,
за тим, чого не може бути,
бо, може бути лише те,
що може бути,
незворушно,
камінцем, листочком, порожнечею, –
безбарвними, чистими, прозорими, -
зануреними у біль,
безутішними безоднями журби…
думаю і думаю,
про дорогу, про лист,
про зіжмакану пачку сигарет,
про твої очі
(я знаю, ти читаєш ці рядки,
знаю,
знаю, що ніколи їх не прочитаєш),
думаю про очі,
про очі тих,
кому не можу сказати «твої»,
не можу ще або вже, -
не важливо, -
про кохані очі,
які мене колись не бачили,
які мене не бачили ніколи,
які мене може побачать,
колись…
а може й ні,
а може й так,
бо ж ти завжди у своїх рядках,
у своїй мові,
у своєму часі,
у своєму своєму, -
безбарвному, чистому, прозорому, -
не у моєму твоєму,
