19.05.2019 10:15
Без обмежень
24 views
Rating 5 | 2 users
 © Добродій Ольга Іванівна

В автобусі

Мале дитя в автобусі сиділо, 

Над ним дві бабці, мама і ще хтось

Ізнизу догори на світ дивилось, 

Хотіло встати – так мені здалось.


А мама коршуном, а мама у пожертві

Казала: - Ще настоїшся, повір.

Бо вірила, сердешна, що до смерті

Стояти – святий подвиг матерів.


Юнак в автобусі сидів, дівча стояло, 

І відвертало погляд у вікно.

А совість в хлопця ще з дитинства спала, 

Як розбудити, бідну, не навчив ніхто.


Пройшли роки, коли старим дідусем

В автобус сів, і ноги вже не ті, 

Сказала хлопчику маленькому матуся:

- Сиди, ти ще настоїшся в житті.


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.05.2019 16:54  Борис Костинський => © 

Мудро! 

 19.05.2019 11:42  КАЛЛИСТРАТ => © 

Спасибо за стих пани Ольга!
Да-а-а... А вот пионеров учили уступать место старшим ) 

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо