25.05.2019 09:06
for all
40 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Анатолій Костенюк

Поклик

Поклик


З невідомих причин

ми готові завжди –

невідомо за чим,

невідомо куди.


Все добро, що було,

у житті не скопить.

Тільки вітер в чоло,

тільки цокіт копит.


Тільки стукіт коліс

за вагонним вікном,

як було це колись

чорно-білим кіном.


Недосяжних надій

кличе зоряний квест –

все покинути і

все почати ще десь.


І встаємо на «три»

серед буднів та чвар,

біжимо до вітрил,

що поставив корсар


і стаємо вітрами,

лишивши жалі

на покинутій нами

далекій землі.


Хоч у нас все, як слід,

та на кпини всьому̀

серце кличе в політ,

невідомо чому…

25.05.2019р.

Публікації: Анатолій Костенюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 25.05.2019 18:19  Панін Олександр Мико... => Костенюк 

Поклик - явище суворе,
Спокій він краде нараз,
Через море і за гори
Невблаганно кличе нас.