Ця весна – не моя!!!
Ця весна – не моя!!! Я весни і не бачила зовсім!!!
А вона вже іде, смолоскипи каштанів горять!!!
Буде літо і спека, й пожитки готує вже осінь…
Та весна й солов’ї, та сади у цвіту – благодать!!!
Ця весна, наче птах, пролетіла над зрошеним полем,
Світ забарвила в зелень і землю вдягла у квітки,
Залишилась в душі щемливим і радісним болем,
І з дощами пішла, веселкові вдягши чобітки.
І вже сонце не те, на ласкаве – палюче-яскраве,
І вже ніч пошматована літом на клапті малі,
І вже пилом припали смарагди на листі і травах,
І гучніше співають на полі бджоли й джмелі.
На прощання в саду купчастим піоном розквітла,
Зазирнувши у шибку веселкою вранішніх рос.
І тихенько пішла…у літо… аж поки не зникла,
Заховавшись у ковдрі червневих розкотистих гроз.
