26.05.2019 10:41
for all
34 views
    
rating - | no usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Буває мить...

Буває мить – спинюсь на півдорозі, 

І зрадницьки погляну за плече.

Важкий тягар нести уже не в змозі, 

І стомлена сльоза щокою потече.


І шлях, вже пройдений, ввижається, намарне, 

Й минуле сталістю до себе вабить зір.

А що попереду? Лиш мариво примарне!

І хто ти є, щоб мріяти торкнутись зір?


У миті, сплетені із сумнівів і страху, 

Спинюсь, повітря в повні груди наберу, 

Спочину і піду по своїм шляху

Аж доки до мети не добреду.


Настане час – збиратиму я зорі!!!

І щастя візьме душу у полон!!!

Й чергова із моїх страшних історій

Для когось стане у пригоді, як шаблон.


Своїм секретом хочу поділитись –

Щоб у історії з’явився хепі енд, 

Важливо, щоб було з КИМ зупинитись

В найважчий, переломніший момент.


Добродій Ольга Іванівна цікавиться

  • Добродій Ольга ІванівнаМожете залишити хоча б два слова про прочитане?
  • два слова

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора