26.05.2019 10:41
Без обмежень
23 views
Rating 0 | 0 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Буває мить...

Буває мить – спинюсь на півдорозі, 

І зрадницьки погляну за плече.

Важкий тягар нести уже не в змозі, 

І стомлена сльоза щокою потече.


І шлях, вже пройдений, ввижається, намарне, 

Й минуле сталістю до себе вабить зір.

А що попереду? Лиш мариво примарне!

І хто ти є, щоб мріяти торкнутись зір?


У миті, сплетені із сумнівів і страху, 

Спинюсь, повітря в повні груди наберу, 

Спочину і піду по своїм шляху

Аж доки до мети не добреду.


Настане час – збиратиму я зорі!!!

І щастя візьме душу у полон!!!

Й чергова із моїх страшних історій

Для когось стане у пригоді, як шаблон.


Своїм секретом хочу поділитись –

Щоб у історії з’явився хепі енд, 

Важливо, щоб було з КИМ зупинитись

В найважчий, переломніший момент.


Рекомендуємо також:



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо