Може і марнота... сутьність?
Як довго й я марнотою впивався.
В марноті жив, точніше — виживав.
Як часто чув: у кого такий вдався?
Коли бувало бунтував і намагався
У спокій впасти, і — ледарював.
Як часто я робив рабину працю.
Безрадо йшов, куди зганяло щось...
Примушував себе за безглузд браться
Та ще й, при тім, вдоволеним вдаваться,
Та глузду в тому так і не знайшлось.
Як важко йти, коли непотріб ноша,
Як щось свербить нескінченно в душі,
Коли марнота в очі, як пороша,
Коли, й тому, успіх дає відкоша,
А сутність менша за очисько вші...
Марнот марнота — сутність пус-то-ші!