31.05.2019 01:05
for all
22 views
rating - | no users
 © Навіжений

Може і марнота... сутьність?

Як довго й я марнотою впивався.

В марноті жив, точніше — виживав.

Як часто чув: у кого такий вдався?

Коли бувало бунтував і намагався

У спокій впасти, і — ледарював.


Як часто я робив рабину працю.

Безрадо йшов, куди зганяло щось...

Примушував себе за безглузд браться

Та ще й, при тім, вдоволеним вдаваться, 

Та глузду в тому так і не знайшлось.


Як важко йти, коли непотріб ноша, 

Як щось свербить нескінченно в душі, 

Коли марнота в очі, як пороша, 

Коли, й тому, успіх дає відкоша, 

А сутність менша за очисько вші...


Марнот марнота — сутність пус-то-ші!


Навіжений цікавиться


Публікації: Навіжений

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора