Дівчинко моя
Куди ж ти поспішаєш так, дитя?
За днями дні гортаєш без зупину.
Хвилини в роки, роки- у життя...
не поспішай, спинись на мить, дитино!
Побудь маленькою, дитя...
На ручки таткові забравшись,
послухай це серцебиття,
Послухай-відлік днів вчорашніх.
Побудь маленькою, дитя,
коли дерева ще великі,
коли твій лепіт,
ще не зрозумІти допуття,
нікОму-окрІм Неньки.
ПобУдь, дитино, дівчинко моя,
у тому світі, де тебе ще люблять,
де Всесвіт твій-це батьківська сім`я,
тебе там пестять і голублять.
Побудь школяркою ще мить,
не поспішай, в життя доросле,
воно вже поруч-ось ось ось домчить,
одна, а потім і наступна осінь...
Побудь ще юною, дівча,
закохуйся, радій ти плач і смійся,
не поспішай, смакуй життя,
і кожну мить прожити вчися!
Побудь, малесенька моя,
/два хвостика смішні з бантами/
хвилини, бач стікають у життя,
де ти вже теж для когось мама...
І вже дивись, назустріч тобі мчить-
хлоп` я, примружив оченята,
і радісно кричить:-Матусю я...
А, лепет...
що лиш тОбі дано розібрати...
Тобі дано, моє дитя, ще юність,
потім зрілі роки... все прийде,
головне не поспішай,
побудь, манюня, дівчинкою поки...
01.06.19 р
