Літо
Розсипалися зорі ромашкОві
На килимі нескошених лугів.
І маки, як жаринки пурпурові,
Пливуть до волошкових берегів.
Вдягла зозуля сині черевички,
Рахує роки співом у гаю…
Дарує клен сережки для вербички,
Сміється літо в рідному краю.
Блаженна мить – у полудневу спеку
Спіймати поглядом небачену красу,
Помити ноги в річці, як лелека,
Зібрати щастя – а чи донесу?!
