18.06.2019 22:47
Без обмежень
29 views
Rating 0 | 0 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Кропива

Ти кажеш, що я – дика кропивА

Що обпікаю без сумління й жалю, 

Твоє серденько палко обпекла, 

Але і далі, лиш торкнешся, жалю.


Що я – гіркий береговий полин, 

Цілунок – і гірчитиме у грудях, 

В тобі застрягла, наче гострий клин, 

І спокою без мене вже не буде.


Дурманом-зілля звабила тебе..

На все життя украла твоє серце…

Не вирвешся з моїх гнучких стебел, 

Впадеш, знеможений в нерівнім герці…


А я всього лиш дика кропивА, 

Комусь печу, але тебе – лікую.

Як обпечу – то, значить, ще жива, 

Коли зірвеш, зів’яну, не зумію


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо