На межі
На межі позахмарних мрій,
У полоні ілюзій рожевих
Озирнусь – а повітряний змій,
Лине в небо на крилах червневих.
Озирнусь – а ворожка в квітках
На ромашці долю віщує.
Таємничістю берег пропах –
Он русалка на хлопця чатує.
Наче килим, стелить життя
Чудернацькі узори долі.
З різнокосся на нім вишиття,
Життя стелить, а я йду поволі.
А мені кажуть: - Кинь, це пусте,
Ці дурниці на хліб не намажеш.
Так живу: все не те, і не те.
І сядаєш, і знов пише-в’яжеш.
А мені крізь рожеве скло,
Скрізь ввижаються дивні миті,
Та, як тільки зніму його,
Бачу миті, які неумиті.
