25.06.2019 16:50
Без обмежень
17 views
Rating 5 | 1 users
 © Добродій Ольга Іванівна

На межі

На межі позахмарних мрій, 

У полоні ілюзій рожевих

Озирнусь – а повітряний змій, 

Лине в небо на крилах червневих.


Озирнусь – а ворожка в квітках

На ромашці долю віщує.

Таємничістю берег пропах –

Он русалка на хлопця чатує.


Наче килим, стелить життя

Чудернацькі узори долі.

З різнокосся на нім вишиття, 

Життя стелить, а я йду поволі.


А мені кажуть: - Кинь, це пусте, 

Ці дурниці на хліб не намажеш.

Так живу: все не те, і не те.

І сядаєш, і знов пише-в’яжеш.


А мені крізь рожеве скло, 

Скрізь ввижаються дивні миті, 

Та, як тільки зніму його, 

Бачу миті, які неумиті.


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.06.2019 14:11  Тетяна Амеліна => © 

Дуже гарні рядки! На мій смак - 100%!
А миті, як неумиті - дійсно чудова знахідка! 

 26.06.2019 19:11  © ... => Каранда Галина 

Дякую. А я саме за цей вислів найбільше хвилювалася 

 25.06.2019 23:19  Каранда Галина => © 

Неумиті миті - класна знахідка!) 

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо