04.07.2019 19:05
Без обмежень
19 views
Rating 5 | 1 users
 © Іцхак Скородінский

Зв`язані небом…

Химерною в’яззю, сплітаючись щільно тілами,

тій, першою нашою ніччю з тобою,

ніяк ми не думали - так і залишимось сплутаними

у тропіках цих, волохатих до ніжності…


А що це навік, посміялися б разом, не знаючи долі своєї.

Але…

Як ніжно і бережно ти шепотіла у душу мою полонену,

щоб зав`язь кохання коріння пустила, куди, ну, звичайно, в серця,

ну, куди ж ще…

А я, поцілунками застив солодкі вуста, щоб

моє все в твоє перевтілити через торішнє…

 

І ось вона, дурість людська,

а ще може і божою волею,

світ олеандровий наш,

вдихаємо пристрасну муку,

і

в непритомність,

сік цвіту заходить у очі,

отруйні його глюкозиди загороджують наші серця тріпотіти, бо…

Квітка любистку наповнює наші свідомості чарами червня, і

до одурманення.


Зв`язані небом

 

Розтерзані…

 

Мороком марним розбовкані,

в комі любовній і з посмішкою із блаженною там,

до самої, самої смерті вже перебувати навіки, навіки, навіки.


Слов`янською сув’яззю в вірші у цьому…

І лише, гой, лишенько-лише, навіки, навіки

удвох.

Харків віртуальний 2019




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.07.2019 13:09  © ... => Каранда Галина 

Галина, дякую! 

 04.07.2019 19:20  Каранда Галина => © 

Сподобалося! А найбільше те, що - навіки! 

Публікації автора Іцхак Скородінский

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо