Здається
Здається – мить… А вже пройшли роки…
В піщинці заховався цілий всесвіт…
В зеніті долі гострять дзьоб круки,
Чекаєш слави? Не впади у безвість.
Здається – двох… А діти вже ростуть…
І лад у хаті – вирок для самотніх…
У ній щасливі спогади живуть
І мрії про щасливі дні майбутні…
Здається – зимно… Кинь на душу плед…
Зігрій своєю щирістю емоцій…
Чи варто планувати наперед? –
Краса життя у кожнім новім кроці.
Минає день… Лягає сонце спати…
Душа в передчутті чудес не спить…
Вона готується вві сні літати
Там, де твоя під зорями летить…
