13.10.2015 20:26
для всіх
181
    
  9 | 9  
 © Тадм

До останку, здається, вигорів

з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»

До останку, здається, вигорів

світ чудес… і зітерся слід…

і закралось: немає вибору

окрім того, щоб длубати лід


І обмеження власного простору

пророкують чужі жалі́

та напрочуд всередині просторо

і страхи розчинились в імлі…


Адже там, в глибині десь, жевріє

сподівання: вогонь з небес

спопеляє непотріб… Феніксом

ще відродиться світ чудес….



Харків, 13.10.2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.10.2015 10:47  Простой Смертный => © 

Конечно же, можно)

 24.10.2015 14:42  Простой Смертный => © 

Алексей) Я так понимаю, вы - Татьяна) Приятно познакомиться:)

 22.10.2015 22:13  Простой Смертный => © 

Хорошие у вас стихи - гуляю сейчас на вашей странице и, поверьте, есть где разгуляться) сегодня уже вряд ли успею всё прочесть. У вас каждая строчка, каждое слово пропитаны смыслом - это чувствуется с первых строк, поэтому одного беглого прочтения явно недостаточно) хочется разобраться как следует. Приятно, что в Харькове так пишут на родном языке, ведь я там в своё время учился) так что вы меня сами того не желая мысленно перенесли на добрый десяток лет назад:)

 16.10.2015 18:24  Марія Круль => © 

Дуже гарно.Оптимістично.Чудово.

З Днем народження!!!! Многая і благая літа!!!!!

Хай квітне доля у роках прекрасних,

Господь дарує радість і тепло,

Хай кожен ранок з неба сонцем ясним,

Життя осяє світло і любов!

Щасливих довгих літ не рахувати,

Хай буде в домі затишок і лад,

Літам цвісти, мов яблуневий сад,

І щедрим урожаєм пригощати.

 16.10.2015 09:32  Ніла. Вітаю, Таню! => © 

Знайомо так… шаленіти між
Намистинками сірих буднів.
Ти – розкриваєш серце – навстіж!
Втіхою, захистом, другом будеш
Всім, кому треба твоє тепло.
І навіть тим, кому волі треба.
Так мало спільних у нас було
Віршів, листів, сонця і неба,
Так мало торкнулись болючих тем…
Та не жалкуй. Ти була – найкраща!
Пробач, що тобі завдала проблем
Та, що вважаєш тепер – пропаща…
Ти – тільки факела не гаси!
Світи, світи, словом грій, будь ласка!
Душу світлу свою неси
У незбагненну, яскраву казку,
З гордою самкою Богомола,
Де Колобка ще не з’їла Лиска,
Де пелюстки розкривають спроквола
Білі троянди, зірок колиска.
В день цей осінній усі - тобі
За все, за все, чим душа багата!
Чуєш? На чарівній трубі
Грає вітер мелодію свята!
*******
З Днем Народження, люба Таня!
Ваша Ніла.

 14.10.2015 16:40  Тетяна Чорновіл => © 

Надія помирає останньою!
Нехай відроджується швидше!

 14.10.2015 15:30  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Сподівання є... Відтак, Чудово!)

 14.10.2015 15:18  Богдана Копачинська => © 

Обов`язково відродиться, поки є віра і надія.

 14.10.2015 12:23  Ольга Шнуренко => © 

Я також вірю у Відродження не тільки України, а й кожної людини, бо події останніх років змінили наше світобачення...

 14.10.2015 11:10  Деркач Олександр => © 

Гарно

 14.10.2015 09:39  Світлана Рачинська => © 

Твій вірш дарує надію, Таню! а я надії - в копілочку) Чудово, сонечко!

 14.10.2015 01:02  Галя Погуляй => © 

Фенікс - дивовижний птах... Красиво

 14.10.2015 00:01  Каранда Галина => © 

Завжди шкода втрачати світ чудес... Знаю...

 13.10.2015 22:51  Серго Сокольник => © 

Неодмінно. І дай Боже, щоб час цей настав швидше! І для Вас- особисто- теж!)))

 13.10.2015 21:39  Віталій Перетятько => © 

Прекрасно!

 13.10.2015 20:42  © ... 

дякую, Аню. з віком, на жаль, втрачається здатність помічати чудеса навколо, а насправді ж їх купа :)

 13.10.2015 20:40  Панін Олександр Миколайович... => © 

І тільки так!

 13.10.2015 20:35  Анна Ольтенберг => © 

Не можна опускати руки! Ніколи! Спасибі Вам за цей вірш, за віру в чудеса.