Завтра
з рубрики / циклу «Колись я тобі скажу»
"Їм обом було зрозуміло, щодо кінця ще далеко-далеко і що найскладніше і найважче ще тільки починається." ( Дама з собачкою. А. Чехов)
Мені чомусь здається,
Що тоді буде зима...
Візерунок мереживом у квадраті вікна.
У просторій кімнаті, місця тільки на двох.
З інтер`єром пастельним,
Мов з минулих епох.
Мені чомусь здається,
Що тоді буде зима.
Теплота, що від серця,
Ніжних дотиків гра...
Блискіт іскор в каміні,
Досконалість вогню.
Асиметрія тіней, що зіллються в одну.
Мені чомусь здається,
Що тоді буде зима.
Широта, паралелі,
Літо, осінь, весна...
У тонкому фарфорі,
Кави смак до рання.
Найчистіше-душею,
Не від інших думок...
Зупинить неможливо,
Мить щаслива за крок...
Мені чомусь здається,
Що тоді буде зима.
У солодкім мовчанні загубились слова.
В божевільному світі,
В перехресті доріг,
Хтось великий, небесний народив і зберіг...
