17.07.2019 12:16
Без обмежень
34 views
Rating 5 | 3 users
 © Костенюк

Утоплені

дві байки

І

Дубовий ідол Перуну́

і товстий Водяник

лежали вдвох в обіймах сну:

до них туди на глибину

ще місяць не проник.


ІІ

І снилася Водянику

затонова блакить:

на дні в купальному вінку

утоплена лежить.


Коли торкнеться промінець,

від місяця з за хмар,

вона проснеться накінець

серед дівчат-примар.


Тож береже у річці сом,

чатує наяву

допоки не скінчиться сон,

русалочку нову.


Чому ж пішла в купальну ніч

ця дівчина з життя?

Серед людей звичайна річ –

зневага почуття.


Тепер, як випливе зі дна –

над берегом піде.

Його шукатиме вона

і втопить, як знайде.


Щоб було весело удвох

між місячних лілей

кохатись, там де вогкий мох…

Ще краще, ніж в людей!


ІІІ

А ідолові Перуна

жахливий снився сон:

його зрубали до темна

і кинули в затон.


І бігли люди вздовж ріки,

до берега йому

пристати не дали палки́,

аж доки ліг на мул.


Вже скам`янілий від віків,

які на дні промок,

Водяника в ріці зустрів,

здружилися удвох.


І, часом, під русалок спів

розповідав йому,

як блискавками гуркотів

та розривав пітьму,


як понад хмарами літав

володарем небес

і називався у світах

як Одін, чи як Зевс.


Водя́ник слухав ці байки,

всміхаючись у вус –

йому в це посеред ріки

не вірилось чомусь.


17.07.2019р.


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.07.2019 09:42  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую, пані Тетяно, за Ваше фахове розуіння прихованого змісту написаного!

 18.07.2019 08:50  Тетяна Ільніцька => © 

Прекрасний диптих, у якому дві трагедії, особиста й суспільна, підведені під одну риску. Офелія, яка не знайшла щастя у нашому світі, і пророк, невизнаний у вітчизні... 

 18.07.2019 06:23  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Щиро дякую, пане Панін! 

 17.07.2019 21:26  Панін Олександр Мико... => © 

Епічно гарно 

 17.07.2019 15:49  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

Доречі, це історичний факт. Коли скинули ідола Перуна з капища у Дніпро, то язичники бігли за ним і кричали: "Видибай!". Ідол, певно їх почув, бо пристав до берега. Дружинники списами відштовхнули його, а на тому місті збудували Видубецький монастир. Дякую, пане Каллістрат!

 17.07.2019 14:38  КАЛЛИСТРАТ => © 

"І бігли люди вздовж ріки,

до берега йому

пристати не дали палки́,

аж доки ліг на мул."


Та это да ))) Наши исконные семьдесят два процента хоть кого утопят, будь он даже пенопластовый )))))

Спасибо за стих, пан Анатолий !

Публікації автора Костенюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо