Давні Кохання
Етюд
Пташки,
мов Кохання підбиті,
Нестямно тріпочуть крильми,
Малюють химерні
орбіти,
Вертаються, тільки лови!
Весь час ми далеко
від дому,
Гнітуть метушливі діла,
На плечі вкладається
втома.
Вже Віри дитинства нема.
Чи мріяти варто —
не знаєш,
Чи Мріяння юне живе:
Як давнє Кохання
впіймаєш,
Між пальців Мара прослизне.
Нехай купідонів
бенкети
Скуйовджують піну морів,
Приплине
Кохання — Комета
З безкраїх небесних країв!
