Літо
Літо не визнає пастелі,
Картата у нього палітра.
Для дощів бере акварелі,
Олійні фарби для вітра.
Літо вбирається у сукенку,
Із мережкою білих хмар,
Накидає на плечі зранку
Зі світанку вишитий пеньюар.
В сарафані цвітуть волошки,
На сорочці – мальви й полин,
Як орнамент – стежки-дорожки,
У намисті – грона калин.
Заплітає у коси літо
Стрічки райдужних кольорів,
А волосся – пшениця й жито
Українських рідних полів.
Як зустрінеш посеред степу
Жваву дівчинку у вінку.
Подарує усмішку теплу,
Заспіває пісню дзвінку…
Не дивуйся…в барвистому платті
Тебе літо зустріло в житах.
Зупини його, дай обняти,
Бо проходить життя – у літах.
