Живу за гормональними сплесками,
А хочу за покликом серця,
Та так, щоб нічим не обмежити,
Не змазати відчуття.
Загублений у власному твориві,
На осліп шукаю бачення.
Міняючи дійсність у корені.
Формую власні відношення.
І марно шукати пропорції.
Нерівності навкруги.
Так би хотілось без хімії,
За покликом серця іти.
Обмеження, знову обмеження.
Переступити бракує слів.
Не прийму покаяння і зречення,
Ще вистарчає сил.
Дрогобич, 2011
