23.07.2019 19:42
Без обмежень
27 views
Rating 5 | 1 users
 © Липа Ольга - Душа Українки

Казимир


Казимир засыпал, просыпаясь,  


И рука не дрожала уже... 


И опять уходил, оставаясь,  


Кровоточила рана в Душе... 


 


Казимир обладал красноречьем,  


Но скрывал за надменностью меч,  


Что врывается в сон междуречьем 


И в глазах расплывается ночь... 




В этой ночи свет молний искрится,  


И Небес отражается Рать... 


Может Ангел сегодня приснится,  


Ведь от прошлого трудно бежать... 




Отчего-то в очах его осень,  


Только теплого бархата Даль... 


А ворон на Причастии восемь,  


И в напудренном эхе Грааль... 




Казимир, робко руку сжимая,  


Наполнял свой Духовный Родник,  


И опять, глубину возрождая,  


Оживал его Древности Лик... 




Будто счастье быть может и будет,  


Будто счастья коснулся Душой... 


В веренице потопов и Судеб,  


Он нашел свой случайный покой...

 




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.07.2019 23:11  © ... => Тетяна Ільніцька 

Я теж про це думала!!! Щиро дякую, пані Танечко!!!)) 

 24.07.2019 07:53  Тетяна Ільніцька => © 

Красиво))) Ніби лицар і водночас ніби мандрівний філософ! Твори, названі іменами головних героїв, завжди приваблюють увагу. Нещодавно саме над цим думала.

Публікації автора Липа Ольга - Душа Українки

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо