Поміж днями літо зупинилось...
Мило ноги в золотій росі,
На долину в цвіті задивилось,
Дивувалось тій земній красі.
Вже знімає сонце покривало
Із туманів сивих понад став,
Пташеня у тиші заспівало,
Вітер ночі книжку догортав.
Босоногий ранок вибіг з хати,
Із криниці воду набира:
На стежині зупинилась мати
І дитинства лагідна пора.
Зодягнулись роки у серпанок,
У намисто із прожитих днів.
Колисанка і бабусин ґанок
Залишились у полоні снів…
Вже стежина в осінь повертає,
Там, дивись, чепуриться зима…
Тільки Всесвіт вічну тайну знає –
Він усі нитки життя трима.
