29.07.2019 19:59
для всіх
158
    
  - | -  
 © Стельмах Михайло

Що посієш, те й пожнеш

Що посієш,  те й пожнеш

за мотивами болгарської народної казки

Хитрий лис, щербатий лис

Уночі у клуню вліз, 

Нишком виліз на драбину, 

А з драбини — на бантину, —

Курку — хап! — і у торбину...

Курка чує, що біда

Курка в крик:

«Кудах! Ку-да?!»

У цю пору коло хати

Бігав наш Рябко вухатий.

Крик почув Рябко — і вмить

Рятувати курку мчить.

Лис злякався — скік з драбини, 

А вона йому на спину, —

Прищемила хвіст, торбину.

З-під драбини вирвавсь лис, 

А Рябко його — за хвіст.

Лис на вулицю як двине, 

Кинув курку і торбину, 

Лис — в городи, у жита, 

А Рябко вчепивсь в хвоста: —

Я тебе провчу як треба!

Буде, лисе, комір з тебе! —

Як рвонеться злодій-лис —

Хвіст — в Рябка, а лис — у ліс..

І голодний, і безхвостий

Чеше лис до вовка в гості.

Вовка він не раз дурив, 

На дурничку їв і пив;

Насміхаючись над вовком, 

Крав м`ясце у нього ловко.

От до вовка лис помчав, 

На порозі

У знемозі

Лис упав.

Чує: пахне в хаті м`ясо, 

Пахнуть смажені ковбаси:

— Любий вовчику-браток, 

Дай мені м`ясця шматок...

Знаю, друже, твою ласку, —

Принесеш мені ковбаску!..

Обізвався з хати звір:

— Утікай, поганцю, в бір.

Я узнав твою натуру —

Оббілую зараз шкуру! —

Лис підвівся, застогнав, 

Лис поволі почвалав, 

І голодний, і безхвостий.

— Ну, куди б звернути в гості?

До ведмедя б взяти вбік? —

Так у нього ж вкрав щільник...

Може, кізку навістити? —

Так поїв у неї діти.

В кабана ж вкрав порося, 

А у гусоньки — гуся...

Не підеш нікуди в гості!..—

Йде і стогне лис безхвостий.

Стрівся лис із горобцем:

— Нагодуй мене хлібцем! —

А горобчик — хлопчик щирий —

Виніс лису хліба й сиру.

З`їв усе до крихти лис, 

В горобцеву хату вліз, 

І, горобчику на диво, 

Випив лис барилко пива

Та й питає горобця:

— Де дістав хлібця, пивця? —

Горобець говорить лису:

— Засівав я коло лісу

І пшеницю, і ячмінь, 

І ти, лисе, красти кинь, 

Та почни орати ниву —

Буде в тебе хліб і пиво.—

Гірко лис зітхнув: —

Ох, ох!..

Будемо трудитись вдвох.

Надійшла пора орати, 

Орачів зве сонце з хати.

Вийшли лис і горобець —

І на поле навпростець.

Горобець оре як треба.

Лис очей не зводить з неба, 

Далі каже горобцю:

— Бачиш хмару чорну цю?

В ній дрімає блискавиця, 

Що вбиває звіра й птицю.

Я піду вклонюся їй:

«Нас з горобчиком не вбий!» —

Лис мерщій побіг в долину, 

А смерком

ліском

тюпком —

На вечерю із пивком

Та й горобчику — хвалиться:

— Стримав хмару

й блискавицю!

Бреше лис і їсть за трьох

Та за пивом ходить в льох.

А горобчик каже лису:

— Все зорав я коло лісу, 

Завтра висієм зерно, 

Ну, вже й спать пора давно.

Горобець прокинувсь вранці, 

Лис хропів ще на лежанці, 

Ледве-ледве лис устав, 

Похмелятися почав.

Горобець кричить на лиса :

— Чуєш, лисе, не барися, 

А берися за мішки —

І на поле навпрошки...—

От горобчик сіє просо, 

Лис на небо блима косо.

Далі каже горобцю :

— Бачиш хмару сизу цю?

Бачиш, небо все вкриває, 

Нас з тобою повбиває.

Я піду вклонюся їй:

«Нас з горобчиком не вбий».—

Лис мерщій побіг в долину.

Під кущем проспав всю днину, 

А смерком

ліском

тюпком —

На вечерю із пивком.

В хату лис зі сміхом лізе:

— Одвернув я хмару сизу! —

Бреше лис і їсть за трьох

Та за пивом ходить в льох.

А горобчик каже лису:

— Вже засіяв коло лісу.

Буде просо в нас, ячмінь, 

Буде все! Цвірінь-цвірінь! —

Проминуло днів доволі, 

Горобець трудився в полі, 

Лис вовтузився в дворі

Й пив од ранку й до зорі.

В лиса очі аж заплили, 

Лис ходив в здоров`ї, в силі, 

Тільки в лиса у жнива

Розболілась голова.

— Так гуде, немов дуплянка1, —

Не піду я жати зранку.

А в полудень виглядай —

Вийду я збирать врожай.

Лис розлігся у кімнаті, 

Горобець йде в поле жати, 

До зорі маленький жав, 

Лис до ночі пролежав.

Звіз горобчик з поля жито.

— Лисе, будем молотити! —

І зітхнув ледачий лис:

— Та... змолотимо колись.—

І розсердився горобчик, 

З огорожі вирвав стовпчик:

— Як не кинеш, лисе, лінь, 

Я тобі — цвірінь-цвірінь! —

Не дам хліба, не дам пива, 

За роботу, лисе, живо!

Лис зітхнув, поліз на стіг, 

А якраз вітрець пробіг.

Лис зрадів і каже з стогу:

— Вийшла буря на дорогу, 

Буря нам розвалить стіг.

Я спиню її! Побіг! —

Лис мерщій побіг в долину.

Під кущем проспав всю днину, 

А смерком

ліском

тюпком —

На вечерю із пивком.

В хату лізе лис, мов фура:

— Одвернув я, — каже, — бурю! –

Бреше лис і їсть за трьох

Та за пивом ходить в льох.

А горобчик гордовито:

— Змолотив я, лисе, жито, 

Наносив зерна засік —

Хватить нам на цілий рік!

— От і добре, — лис говорить, —

Оженюсь я, пташко, скоро.

Переїду в інший край, 

То поділимо врожай.

Просто будемо ділити:

Ти маленький, я — великий, 

Дев`ять часток — візьму я, 

А десята вже — твоя...

— Це грабіж! — горобчик каже.—

Забирайся з хати, враже! —

Лис очима люто — блим.

— Сам втікай, бо зараз з`їм!

Зажурилася пташина, 

Вийшла з хати на стежину, 

І стежина повела

Пташку прямо до села.

Йде горобчик і ридає, 

Наш Рябко його стрічає:

— Хто тебе зоби див так?

Я його зітру на мак!

— Лис безхвостий, лис щербатий

Виживає мене з хати!..

— Лис безхвостий?

Лиходій!

Це старий знайомий мій.

Ну, бігцем до нього в гості, 

Щоб загинув лис безхвостий!

Сів горобчик на Рябка, 

Та й помчали до ліска.

Долетіли вдвох до хати, 

Бачить — в хаті лис щербатий

Всівсь на стіл і їсть сальце

Та в щербину ллє пивце.

Кинувсь наш Рябко на нього.

Лис зі столу — до порога, 

А з порога та й до стогу, 

А від стогу прямо в ліс, 

А Рябко його — за ніс:

— Я тебе провчу як треба!

Буде, лисе, комір з тебе! —

Й покотилися клубком

Дубняком, березняком...

Переміг Рябко наш лиса, 

На ворюгу подивився:

— Так ти, лисе, і пропав!

Що посіяв, те й пожав!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!