29.07.2019 20:10
для всіх
170
    
  - | -  
 © Стельмах Михайло

Чому кріт не з’являється на світ?

Чому кріт не з’являється на світ?

У кротихи

Сталось лихо, 

І кротиха

Плаче тихо

У норі

Від світання

Й до зорі.

У кротихи

Любий кротик —

Чорна шубка, 

Чорний ротик —

Розлінився

В самий край:

Не виходить

Навіть в гай.

У оселі, 

На постелі, 

Загорнувшись

В кожушини, 

До полудня

Спить дитина.

А як встане, 

То в постіль

Просить в мами

Хліб і сіль, 

Борщ з грибами

Та кисіль.

Ну, а мама, 

Так, як мама —

Сипле в миску

Борщ з грибами, 

Крає хліб, 

Несе кисіль, 

Не до столу, 

А в постіль, 

Та й говорить

До дитини:

— Ти б хоч вмився, 

Любий сину, 

Хоч промий

Свої очиці, 

Я подам тобі водиці, 

Не з криниці, 

А тепленької

З горнятка, 

Вмийсь хоч лапкою, 

Дитятко...—

А дитина

Позіхає, 

Ліньки спину

Вигинає:

— Я вмиватися

Не хочу, 

Бо біда, 

Як зайде вода

У очі, —

Та й бере

У мами горщик, 

Де парує

Свіжий борщик.

Так і жив

Собі в оселі, 

Так і їв

Собі в постелі

Мамин кротик —

Чорна шубка, 

Чорний ротик.

От пройшло

Із пару літ, 

Із дитятка

Виріс кріт.

В нього вже

Не лапки — лапи, 

Розчепірились, 

Мов краби, 

І не шубка

В нього — шуба, 

І не зубки —

Добрі зуби, 

Тільки зменшились

Очиці

Без вмивання, 

Без водиці.

Та не журиться

Цим кріт, 

У оселі

На постелі

Поїдаючи обід...

Але якось

Восени

Забажав кріт

Свіжини.

Він почув, 

Як угорі

Біля самої

Нори

З груші

Сипались грушки, 

Та не в рот, 

А у город.

Кріт послав би

Рідну маму

По грушки-

Гнилички, 

Та, на лихо, 

Мама саме

В молоденької невістки

Парить квашу, 

Варить кашу

Й борщ з грибами.

Кріт вертівся, 

Кріт крутився

На постелі:

Можна б вийти

Із оселі

Замість мами

По грушки-гнилички

Та не хочеться

Кротові

Підійматись у діброву, —

Це ж турбота, 

Це ж робота, 

Це ж згинатись, 

Розгинатись, 

Це ж, дивися, 

Ненароком

Попаде росиця

В око.

От аби у добру пору

Закотилась

Грушка в нору, 

Мав би кріт

Собі обід.

А тим часом

Чує кріт —

Підвело йому

Живіт.

Каже кріт собі під ніс:

— Ох, прийдеться

Йти у ліс.

Принесу мішок

Грушок, 

Принесу я сам у дім, 

Сам помию, 

Сам поїм.—

Кріт узувся, 

Одягнувся, 

Взяв під руку

Шапку-бирку

Та й посунувсь

З ліжка в дірку.

От і виліз

Кріт на світ, 

Крадькома

На сонце — глип, 

Та й очицями

Кліп-кліп

І від променя

Осліп.

Кріт скоріш

Без шапки-бирки

Опустився

В рідну дірку.

З того часу

Більше кріт

Не з`являється

На світ.

Він літує

І зимує

У норі, 

Тільки шапку

Залишає угорі.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!