15.06.2011 13:01
-
409 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Наталка Янушевич

ПОЧАТОК ЛІТА

Тополине пір’я.  

Спека допікає. 

Косять травам коси. 

Комашня дзижчить. 

Я у тому літі, врешті, оживаю. 

Я, напевно, в ньому тільки й можу жить. 

Лоскотно від вітру. 

Тепло без одежі.  

Мружитися хочу – будуть зморшки, вік. 

Хай мене ярило щедро помережить, 

Хай сипне черешень до поблідлих щік. 

Оживаю. Справді. 

Ввечері пройдуся – 

Порухом скидаю сотню літ з плечей. 

У гаряче літо міцно загорнуся – 

Буде мені взимку рятівним плащем. 



7.06.2011

Публікації: Наталка Янушевич

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 16.06.2011 20:41  Тетяна Чорновіл => © 

:))) Я тільки хотіла сказати, що сотню літ Вам поки що нема від чого віднімати! :)))

 16.06.2011 20:35  © ... => Тетяна Чорновіл 

Я не приховую віку, в серпні 37 років. А з мінусом рахуйте самі.

 16.06.2011 11:34  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарний вірш! Та ніяк не порахую, скільки ж Вам зараз зі знаком "мінус"? :))))))

 15.06.2011 20:15  © ... => Тарас Іванів 

Спасибі. 

 15.06.2011 14:20  Тарас Іванів 

Пані Наталя, чудовий вірш!)))