Як же я ненавиджу ті вуса...
С.Н.
Взяв би їх і спалив у вісні.
Мозок сверлить зухвала спокуса,
Та щось зв`язує руки мені.
Чи повстала моя підсвідомість,
Чи дитинства пробились вогні,
Очі вперлися в ту "нерухомість" –
З серця в серце летять позивні.
Ну раз так, то нехай вже і буде
Ця срібляста щетина лиця.
Мій супротив вночі позабуде
Чуже-рідне творіння Митця...
Львів, 25.08.2019