26.08.2019 00:30
Без обмежень
15 views
Rating 5 | 1 users
 © Владимир Нищимный

Ой, чия то засмучена осінь...

Ой, чия то засмучена осінь

Розсипає у трави свій щем, 

І печаль у чиєму покосі, 

Розворушена плаче дощем?


Кого мати старенька чекає

У своєму нехитрім вбранні, 

І в самотності віру плекає, 

Що синочок прийде ще з війни.


Не загинув же - зник в невідомість, 

Може десь у степах заблукав

Чи прибився до когось й натомість

Свою долю в краю тім спіткав.


Може завтра приїде надвечір, 

А ще краще, якщо - не один, 

І обійме знов ніжно за плечі -

І розтане біль хворих судин...


Чом же стогнеш ти, вітер-приблуда, 

І кидаєшся листям в вікно, 

Не чіпай материнського чуда, 

Поки спить похоронне сукно...


Ой, чия то засмучена осінь

Розсипає у трави свій щем, 

І печаль у чиєму покосі, 

Розворушена плаче дощем?

Львів 26.08.2019




Рекомендуємо також:



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.08.2019 05:34  Каранда Галина => © 

Дуже сильно. 

Публікації автора Владимир Нищимный

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо