Засинай. Благаю дихай глибше...
Засинай. Благаю дихай глибше,
Осінь благом і твоїй душі.
Небо серцю ближчає, мов пише
Крізь листаті м`язи вітражів.
Ти польотів - знаю - дуже просиш
У Того, хто вічність існував.
Вії знову слізками заросиш,
Відпускай-но вдосвіта до трав.
Загублю печаль у спеці літа,
Най спікає спогади й слова.
І тілесно-вересневим світлом
Най живе свобода - бо жива!
Багровіє доторком спокуси,
Крапля крові - де шипшини чирк -
Майорить любов. Читаю Стуса!
Аркуш кожен - де німотний крик.
Містика у небі над горою,
Над степами знакова імла.
Світ загрався звуками двобою
Совість, ніби саван зодягла.
Осене, благаю втихомир їх
Падолистом з кленів і дубів
Най би миром - біле на березі.
Листя ж - опадаючій журбі.
Місяць вже. Смеркає над ярами.
Затихає вітер, ніби сміх...
Напівсонно йдуть думки до мами.
До світанку. До нових доріг.
