Снігу знову іти...
Снігу знову іти у степах між людьми
до окопів з бійцями, де хухають в руки.
Десь палає остання надія на мир,
йде корозія в раді та місиво злуки.
Йому байдуже хто там, і нащо бере автомат...
Снігу ближчими янголи, що захищатимуть спину,
"стан воєнний" - не вирок -
та чи буде там квітнути сад?
Прогортає дорогу нечистий безвпину.
Звуковистрілом біль -
політичних негасло вистав.
Красномовна лампадка і шепіт в устах рядового.
Втрати серцю болючі на собі в окопах пізнав,
що не виплачеш людям,
відомо лиш Богу.
