22.09.2019 09:40
for all
55 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Тетяна Амеліна

Нескорені

Осінь жовто гарячими блистками

Розсипає думки намолені, 

Ми ж за нашими суєтинками

Геть забули для чого створені.

Закрутилися листям зірваним, 

Вітром справ нескінченних прискорені, 

Полетіли, мов заклопотані, 

Нескорені.

Нахилили додолу голови, 

Вкрай турботним буттям заковані, 

Заховали життя в обов`язки, 

Нескорені.

День вчорашній в сьогодні вилито, 

А сьогодні - вже завтра замовлено, 

Закодовані на монотонність ми, 

Нескорені.

Відвертаємо погляд від радості, 

Бо й вона в нас украй стурбована, 

Навчилися жити у суєті, 

Нескорені.



Київ, 21.09.2019 р.

Публікації: Тетяна Амеліна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 22.09.2019 16:56  © ... => Ольга Білицька 

Як важливо навчитись зупинятися і милуватися життям!

Дякую за відгук)))

 22.09.2019 14:35  Ольга Білицька => © 

Красиво. Сумно. Довкола така гарна осінь, а ми навіть не встигаємо помилуватися нею. Ми не помічаємо, як живемо(