22.09.2019 09:40

для всіх

111

3 | 3

 © Тетяна Амеліна

Нескорені

Осінь жовто гарячими блистками

Розсипає думки намолені, 

Ми ж за нашими суєтинками

Геть забули для чого створені.

Закрутилися листям зірваним, 

Вітром справ нескінченних прискорені, 

Полетіли, мов заклопотані, 

Нескорені.

Нахилили додолу голови, 

Вкрай турботним буттям заковані, 

Заховали життя в обов`язки, 

Нескорені.

День вчорашній в сьогодні вилито, 

А сьогодні － вже завтра замовлено, 

Закодовані на монотонність ми, 

Нескорені.

Відвертаємо погляд від радості, 

Бо й вона в нас украй стурбована, 

Навчилися жити у суєті, 

Нескорені.

Київ, 21.09.2019 р.