11.10.2019 23:12
© Світлана Холодна
Дивний сон
з рубрики / циклу «Для Душі»
Сиділа поряд Тиша, гойдала ногами.
-Може, хочеш чаю? Чи, можливо, кави?
Ні! Махнула лише, голову схилила,
На вустах усмішка, ледь ледь бовваніла.
Затишок розлила й спокій по кімнаті.
/Нам з тобою, люба, є про що мовчати/.
Я вдивляюсь в Тишу, та ж дівча ще зовсім,
На лиці веснянки і руде волосся.
Поволі захопила, глибина зіниць,
Скільки ж в них втопилося різних таємниць...
-Та не знаю, навіть, що тобі мовчати,
Не згадаю й як це, з чого розпочати?
Новий день ввірветься, шаленим ритмом знову,
За звичкою своєю, з ним не до розмови.
Поспіхом промчати, з "понеділка" в "місяць",
Кавою запити, бігти, бігти, бігти...
Разом не зібрати, отой рій думок,
Що гуде й затіяв в голові танок.
Усміхнулась Тиша, ледь примружив очі
І прошепотіла:-А ти спробуй, хочеш?
Посмакуй хвилини, день новий вдихни,
Його мов подарунок, поволі розгорни...
... У вікно ранкове сонце заглядало,
Я і моя Тиша, захопленно мовчали...
Чи було насправді, чи наснився сон,
Таємнича Госте, Тебе чекаю знов!
Полтава, 11.10.2019 р.