21.10.2019 17:15
Без обмежень
14 views
Rating 0 | 0 users
 © Забіла Наталя

Рукавичка

По ялинку внучка з дідом

йшли по лісі навмання.

А за ними бігло слідом

довговухе цуценя.


Задивилась, мабуть, внучка

на ялинку, на сосну

і зронила якось з ручки

рукавичку хутряну.

Рукавичка

невеличка

на снігу собі лежить.


Раптом мишка

тишком-нишком

з нірки вилізла й біжить.

— Ну й хатинка!

Ну й дивинка!

Відгукнися — хто тут є?

Тільки голосу з хатинки

щось ніхто не подає.

Влізла мишка в рукавичку

і сама в ній стала жить.


Раптом зайчик

побігайчик

з-під ялиночки біжить.

— Ну й хатинка!

Ну "І дивинка!

Відгукнися — хто тут є? —

Чує зайчик: із хатинки

хтось там голос подає:

Є тут мишка-гострозубка.

Ну, а ти хто?

Що за гість?

— А я зайчик —

побігайчик

довгі вуха, куций хвіст!

Вліз і зайчик в рукавичку, 

стали вдвох у хатці жить.


Раптом білка

стриб із гілки!

Та по стежечці біжить.

— Ну й хатинка!

Ну й дивинка!

Відгукнися — хто тут є? —

Чує білочка: з хатинки

хтось там голос подає:

— Є тут мишка-гострозубка, 

є тут зайчик — куций хвіст!

— А я білка — тепла шубка, 

невеличка я на зріст!

Влізла й білка в рукавичку, 

стали втрьох у хатці жить.


Глядь, поглядь, аж ось лисичка

попід соснами біжить.

— Ну й хатинка!

Ну й дивинка!

Відгукнися — хто тут є? —

Чує лиска: із хатинки

хтось там голос подає:

— Є тут мишка-гострозубка, 

є тут зайчик — куций хвіст, 

є тут білка — тепла шубка.

Ну, а ти хто?

Що за гість?

— Хто ж не зна мене, лисичку, 

і вигадливу, й метку? —

Влізла й лиска в рукавичку, 

примостилась у кутку.

Ще й кабан прибіг ікластий, 

і куниця, й їжачок.

Тут і голці ніде впасти!

Скільки сміху й балачок!


Рукавичка

невеличка

на снігу собі лежить.

А з барлогу

на дорогу

вийшов заспаний ведмідь

— Що за зборище зібралось?

Що за хата?

Хто тут є?

Хто здіймає сміх та галас, 

зовсім спати не дає?

— Є тут мишка-гострозубка, 

є тут зайчик — куций хвіст, 

є тут білка — тепла шубка, 

що малесенька на зріст.

Ще й лисиця є, сестриця, 

і вигадлива, й метка, 

є кабан, їжак, куниця.

Ну, а хто це нас ляка?

— Я ведмідь, я хочу спати, 

сміху-жартів не люблю!

Сяду я на вашу хату, 

всіх вас разом роздавлю!

Злий ведмідь гарчить, лютує, 

ломить всі кущі підряд.

Що робити? Хто врятує

переляканих звірят?!


А тим часом дід та внучка

вже ялинку принесли.

Так у внучки змерзла ручка, 

що аж зашпори зайшли.


— Рукавичка де ж поділась?

Загубила!.. Ай-ай-ай!

Побіжи, мій песик милий, 

рукавичку відшукай!


Песик дівчинку послухав, 

хвіст — угору, в землю — ніс, 

І примчався скільки духу

на те саме місце в ліс.


Рукавичка, як живая, 

ходить ходором, тремтить.

А до неї підступає

розлютований ведмідь.


Як загавкав пес на нього

аж ведмідь оторопів, 

зразу втік і до барлога

причвалав і захропів.


Тут звірята всі зраділи, 

стали песика хвалить, 

що прогнав ведмедя сміло, 

не злякався ні на мить.


Каже песик: — Дуже прошу

інше мешкання знайти.

Треба дівчинці хорошій

рукавичку віднести.


— А хіба ж це рукавичка?! —

загукали всі. — Невже?!

В нас нема такої звички

забирать собі чуже!


Всі ми підемо з тобою

рукавичку повернуть! —

І веселою юрбою

звірі вирушили в путь.


До дівчатка за хвилинку

рукавичку віднесли, 

І всі разом круг ялинки

танцювати почали.






Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Наталя Забіла

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо