27.10.2019 17:27
Без обмежень
35 views
Rating 5 | 5 users
 © Славомир

Балада про звалене дерево

Звалило дерево буревієм

з могутнім тілом, зеленим зіллям.

Лежало, спершись руками-гіллям...

Здіймався ранок над ним повільно.

 

Ще вчора хмарами лоскоталось, 

гніздо плекав ще на ньому сокіл, 

сміялось сонце йому звисока, 

щось таємниче йому щептало

 

А там, внизу - прозаїчні будні, 

турбот життєвих рутина сіра, 

полює у сутінках звір на звіра

від днів вчорашніх - до днів майбутніх.

 

Упало. Корінь сточила зрада, 

живцем розірвані жили-вени

кричать над вирвою німо, щемно, 

ще кровоточить струмками рана.

 

Вершини в небі байдужо зверхні, 

не чують крику за шумом вітру, 

чужі, далекі і непровітні.

...А долом вогко заносить смертю.

 

Гілля повалене кози топчуть, 

снують мурахи зів`ялим листям.

Та часом пташок у день імлистий

крилом невидимим затріпоче.

 

Та впало зріле, живе насіння, 

промінням теплим удень зігрілось...

І в нім життя ожило несміло, 

неначе дерева воскресіння.

 



Йорктаун Хейтс НЙ США 2019 р.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 28.10.2019 11:41  Костенюк => © 

Повалене дерево засмучує... Напевно більшість з нас - від деревлян))

 27.10.2019 20:56  Каранда Галина => © 

Зримий образ. Сподобалося. 

Публікації автора Славомир

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо