29.10.2019 21:26
for all
26 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

На війні

Коли розсипаються кулі опалим листям, 

Розколупуючи зморшкувату шкіру землі, 

Вона стогне, й наперекір всім глуздам і смислам, 

Бойовий клич стелить по зчорнілій ріллі.


Коли співають гармати, аж завивають, 

Посилаючи смерть на далекі відстані, 

Незломлені герої безглуздо вмирають, 

Смерть завжди безглузда – неоспорима істина.


Підтанцьовуючи між снарядами, 

В феєрверкові страшних вогнів, 

Із косою, з своїми обрядами

Косить сотні відважних життів.


Коли тиша страшніша від спалахів, 

Бо не знаєш, кого заховала під ковдрою, 

І від звичних воєнних запахів, 

У суху траву ховаєшся мордою.


Бо вже сам, як звір, із Оскалом, 

Все людське склав в кишеню обережно.

Не знаходиш себе перед дзеркалом, 

Сам від себе став незалежним.


Та лиш смерть з-за плеча заскалиться, 

Оцінивши в пакунку скарби, 

Чорнопика, відступить, бо зжалиться, 

І піде, забравши торби.


І тоді хай співають гармати, 

Хай летять феєрверки вогнів, 

Ще зарано тобі помирати, 

Ще своїх не бавив синів.

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись