Ми
Ми мірялись щастям з тобою…
Мірилом був затихлий біль,
Мірило – жити головою,
Ти серцем думати не смій.
Нас сліпило палке кохання,
Ми навпомацки йшли по життю.
Якби знала, що вчора - востаннє,
Чи довірилась почуттю?
Нас з тобою зблизили відстані:
Зайвий привід знову піти.
Але як суперечити істині –
Моє щастя там, де і ти?
Не боюся вже здатися смІшною,
Головне – залишитись собою.
Я з тобою завжди буду грішною,
Та без тебе – не завжди святою.