21.10.2019 06:52
Без обмежень
29 views
Rating 5 | 3 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Байдуже

А ти знаєш, що восени зорі так само сіяють, 

Їм, далеким, до осені взагалі байдуже

Вони не просять і нічого взамін не чекають, 

Просто яскраво горять і згорають, мій друже…


І собаці твоєму, який дома вірно чекає -

Байдуже до злетів, падінь та емоцій…

Він просто любить тебе і хвостом махає, 

Не задумуючись про збільшення власних порцій.


Байдуже сусідам в під`їзді і продавчині, 

Тим, кому кожен день «Добрий день!» бажаєш…

Байдуже хлопчині у порваній сорочині, 

Якого з дитинства свого виглядаєш…


Байдуже усім…, бо що вони? Хіба зауважать, 

Коли раптом «Добрий день!»чути перестануть?

Що для них твоя душа важить?

Що з ними буде, як тебе не стане?


Що буде зі мною, як ти зникнеш назавжди?

Що буде зі мною? Та мені байдуже…

Коли кохання одне на двох справжнє, 

Йдуть назавжди обоє, мій друже…




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.10.2019 10:52  © ... => Каранда Галина 

Так, Буває... Але як чудово, коли, все-таки, співпадуть. 

 22.10.2019 20:41  Артюх Леся Вікторівна => © 

Дуже сподобався! 

 21.10.2019 19:58  Каранда Галина => © 

Чудовий вірш.

Не завжди байдуже, якщо вже чесно. Але часто ці "небайдуже" взаємно не співпадають. На жаль.

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо