Осіння рапсодія
Я щастям живу, і я дихаю подихом осені,
Що тихенько підкралась під хатній поріг,
І напнула фіранку із неба глибокої просині,
Простелила доріжку багряну до наших воріт.
Я щастям живу, і дивлюсь на вас поглядом осені,
Бачу віття багряне крислатих моїх горобин,
Білі айстри, що вмиті ранковими срібними росами,
Грію душу в проміннях червоних і пишних жоржин.
Я щастям живу, бо обіймами осені милої
Обіймаю весь світ, а у ньому хороших людей.
Гріюсь бабиним літом, і знов почуваюсь щасливою,
Від тепла і любові, від добрих і щирих гостей.
Я щастям живу, бо в пеленах я доленьки доброї,
Оповита теплом, наче в маминих ніжних руках,
І встає моє сонце, а потім сідає красиво за обрієм,
І спливає життя по барвистих осінніх стежках.
Я щастям живу, бо яскравими осені барвами
Сьогодення творю, і малюю своє полотно.
Золотими, багряними, жовто-гарячими фарбами,
Хай виходить картина життя, бо прекрасне воно!..