Зустріч
А ми могли з тобою не зустрітись,
Якби не дощ, що довго не вщухав,
І та кав’ярня, що дала зігрітись,
Де ти мене чарівною назвав.
- Вам так пасує капелюшок, пані,
І до лиця помада на губах…
Я зашарілась, і легкий рум’янець
Хмаринкою пробігся по щоках.
-То може кави? Квапитись даремно,
Давайте вдвох цю зливу переждем.
Може на “ти”? І голос твій приємний
Так лився мелодійно в такт з дощем.
Ми розмовляли, як давно знайомі
Про всі шляхи, що кожен з нас здолав,
І як одному незатишно в домі,
А дощик падав, не переставав.
Сміялись і раділи, наче діти,
Листали юність, наче календар,
Як мало треба, щоб життю радіти…
Тут сонечко всміхнулось із-за хмар.
Бо все в цьому житті не випадково
І наша зустріч теж не просто так,
Твій ніжний погляд, і ласкаве слово,
І райдуга, як дружби добрий знак.
Серпень 2019р.