17.03.2013 00:32
для всіх
187
    
  5 | 5  
 © Бойчук Оля

Зустрічному вітру...

Зустрічному вітру...

Зустрічному  вітру  кричатиму  в  душу  несміло

Холодним  дощем  позмиваю  всі  маски  з  облич

Із  правди  роздертої  зшию  рожеве  вітрило

Крізь  грози  і  сльози  ловитиму  далечі    клич


І  спраглі  уста  прошепочуть  молитву  до  неба

І  втомлені  руки  відпустять  мотузку  журби

Якщо  вже  плисти  у  човні  свого  хочу  і  треба,

То  хоч  би  любов  вберегти  від  стихій  боротьби...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.03.2013 11:38  Тетяна Белімова => © 

Сподобалися останні рядки! Любов хочеться вберегти))) Завжди!
А от у першому рядку якийсь дисонанс - "кричатиму в душу несміло"... Таке якесь моє суб"єктивне враження...

 17.03.2013 17:12  Оля Стасюк 

Дуже красиво. Особливо сподобалися образи мотузки журби та роздертої правди.

 17.03.2013 08:47  Дебелий Леонід Семенович... => © 

Я вірю у Вас! Ви зможете, якщо так умієте відтворити свою думку!

 17.03.2013 00:51  Світлана Рачинська 

Сила Ваших почуттів вражає))) Душевно так, сміливо і, водночас, ніжно-ніжно))) До душі!

 16.03.2013 23:33  Чернуха Любов => © 

бережіть свою любов, вірш дуже сподобався..

 16.03.2013 23:04  Каранда Галина 

гарно