Біженка з Донецька
з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»
Містом, де плаче каміння,
Вона його називала…
Досі тут рвуться снаряди,
Околиці – під вогнем!
А в центрі – гуляють люди,
Матусі з дітьми у візочках…
Фантасмагорія лиха
Застигла в їхніх очах.
Фантасмагорія к р и в д и,
Що нині в світі панує…
Фантасмагорія страху,
Що знищує білий СВІТ.
*
Розбомбили життя – і годі
Сподіватись на милість Звіра…
Він лютішає з кожним ранком,
А надвечір – жадає крові!
Що не день, то нова «перемога»,
Хтось загинув знову на «фронті»…
Але ф р о н т – коли наступають,
Не сидять роками в окопах.
Кожний крок твій тепер – під прицілом,
Кожен рух занотовують пильно…
Ти звикаєш жити в тривозі,
Забуваючи про ЖИТТЯ.