26.06.2011 11:30
© Толік Панасюк
Чого чекає нарід під дощем,
Не сходячи роками з місця?
Вкриваючись одним на всіх плащем,
Об’єднані якимось дивом.
Чекають Слова. Я чекаю Слова,
А нам з трибун щоразу кидають слова,
Їх не приймає сутність горда.
Бо то кістки обгризені для пса.
Дрогобич, 2011