Ворожить літо квітами
Знімаючи вроки дощами пороблені
Сухими вітрами-руками
Гойдаючи трави забуті некошені.
Обертає білі зірки-ромашки
В хрестоподібні червоні маки.
Одиниці переживуть Купали,
Заворожені мусять душею палати.
«Горить» трава під руками гарячими,
Тріпочуть крильцями маки-метелики
Зваблені білі ромашки чарами,
Стали самі собі нестерпними.
Досить, Прошу вітер досить
Світле, мрійливе, дитяче нищити.
Літо у щирість мою не вірить.
Час ромашкам горіти маками.
Дрогобич, 2011