Залежність
Балада
Стривожена ніч,
вакханалія чар
І сполохів метушня...
Упав із дзвіниці
останній удар,
Настала страхіть
маячня.
Грюкіт у двері -
здригнулись хмарки,
Запорошила зорі зола,
Кого в повний Місяць
недоля знайшла
уперше за довгі роки?
"Ви, лицар, в дорозі,
ніч сили краде,
Заходьте - лютує сніг,
Під ранок Господар
лише надійде,
Вечеря для Вас і нічліг"...
"Низький Вам уклін
під склепіннями веж,
Вогонь у душі буя,
Моє шанування,
воно без меж,
Пані Прекрасна моя!
Вже дуже давно
слід надії пропав,
Та тільки я не відступлю,
Забули мене Ви,
а я Вас кохав
І досі кохаю,
люблю!
Вже часу нема і забракло
сил,
Тужавіє холод навкруг,
Тебе, як рабиню,
негідник скорив,
Він зовсім ніякий
не друг!"
"Шляхи розійшлися,
пропав талісман,
Солодко мара виграє,
Він - мій Повелитель,
Володар і Пан
І рабство - це щастя
моє!
Залежність не хочу
здолати, збороть,
Дурманить мене
рабства шал,
Залежність -
це радість,
Закохана плоть,
Навіки покірна
душа"...
