... та між нами...
… та між нами туман і неонове світло зустрічних
кольорових автівок і сітка нічних автострад,
і фантоми страхів, таких давніх – вже майже міфічних,
не дозволять мені йти вперед - неодмінно назад.
… та між нами ріка простягається до горизонту,
ніби замкнуте коло, а вбрід перейти не з руки:
на річному трамваї квитки продають за банкноту,
а у нас ні гроша, хоч і «зайцем» також залюбки…
… та між нами годин з циферблату направлених стрілок,
що складуться у вік, у епоху - втрачається лік,
календар не залишить для зустрічей чистих сторІнок –
і вервечкою сни залишають записки на склі.
… а між нами дверей – та підписані всі «обережно»,
в коридорі життя не зустрітись, хіба що на мить,
аби хоч, як не в серці, то біля, горіла залежність
запізніло-взаємна, народжена в сяйві зірниць.
14 квітня 2014 р.
