Пся – крев
Антикварний пес роздувся,
Його копнули у зад.
Щезла гордість, розвернувся
І пішов… Плив листопад,
Слізьми капав із листочків,
Бавились вони з дощем.
Напросились до грибочків,
Вкрили ніжно їх плащем.
Тихий ліс в собі запнувся,
Крук – самітник десь зітхнув.
Ведмідь в сні чимсь попирхнувся,
Видно щось не то соснув.
Баба діда попихає –
Йди, мордатий, по гриби.
Старий пень дівкам моргає,
Ще метнув би їм ікри.
Зранку рот роззявить Сонце,
Знов даремно позіхне.
Сяде, лінь, на підвіконці
І росу з вікон зітре.
Все прекрасно, розчудово.
Нуди вертяться навскіс.
Жити добре безголово,
Бо думки – причина сліз.
