Країна мрій
Господи милий, пробач тих батьків,
Що діточок тут народили.
В країні, найгіршій посеред світів.
Чого ж плащ французький не вділи?
Ви шлялись заможно! Ха – ха, розірвав
Злий поступ ідилію свята.
Охайненько час ген під плінтус ввіпхав,
Розтяг всіх в дефіс акробата.
Тепер суча хивря по тих плінтусах
Пустила по рейсі вагони.
Під ними народ дусить весь – от розмах,
Сидять в них всі владні гандони.
Цей клан бронепоїзд з резини надув,
В середину райок заштовхали.
Ми шпали несучі… Чи сучі? Час був!
Та все на кінцях провтикали.
