09.12.2019 11:44
Без обмежень
46 views
Rating 5 | 4 users
 © Костенюк

Картина

Проміння сонячне накрило

підняті яхтами вітрила,

людей, заплаву і дахи,

гаями вкриті береги.


Якщо картину розглядати –

людей помітно не багато.

Вони спокійні там завжди…

Туди я хочу. Світ – зажди!


Настане ранок, як насмішка.

Не схочеться вставати з ліжка

і повернувшись до думок,

здавати вивчений урок.


Життя минула половина

і в цьому нічия провина.

Настане швидко рік новѝй.

Тож хочеш – смійся, хочеш – вий.

09.12.2019р.

  • Увага! Не забудьте ...





Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 10.12.2019 08:47  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую, пані Тетянно! Як на мене, вірш про сприйняття твору мистецтва. Ми різні, зі своїми думками та настроєм, сприймаємо картину по різному, відповідно до вантажу прожитого. Мистецтво слугує каталізатором думок, висновків, рішень. У цьому вірші до рішень ще далеко, але, як казав Горбачов: "Процес вже пішов"))) 

 09.12.2019 13:05  Тетяна Ільніцька => © 

Справді, картина дуже гарна -- школа старих майстрів. Проте і в наш час не зле жити. Думаю, багато хто з минулих епох залюбки помінявся б з нами ❤️ 

Публікації: Костенюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше