Магічна мить
Кінцева станція за рогом,
Зупинка серденька долонь.
Постійно клянчим щось у Бога,
Коли дзвіночки коло скронь.
Принцеса чорною трубою
До стулок сонця підвела…
Магічний отвір – час спокою,
Нестримно – свіжий дух зела.
Нема жадоби вир ковтати,
Настільки чисті небеса.
Ти в цьому є, це не забрати,
Це вище неба – не слова.
Легкий указ, нечутний промінь,
Сморід повітря спиртовий…
Не встиг розтати живий корінь
З Земних тенет… Хоч плач, хоч вий.