Лелеки і самотність
з рубрики / циклу «Лелечі дзвони»
Сміється літо зоряними плесами,
Всміхається веселками й дощем.
А в серці грає чарівними веснами
Прозорий і гарячий тихий щем.
Не треба сліз і жити болем росяним.
Поглянь: у небі, в чистій далині,
Над золотими ніжними покосами
Лелеки закружляли в висоті.
Вони летять, бідою не сполохані,
Не боячись і сині, й висоти.
Вони просто замріяні й закохані.
Своє чарівне щастя знайдеш й ти.
А поки - зачаровуй себе росами,
Дивись на зміну різних поколінь.
А потім й ти, злетиш і над покосами,
Й над полем. Й полетиш із кимось в синь.
