В ніч Святого Миколая
Світять зорі з небосклону,
Скрізь по полі сніг біліє,
Гаснуть світла у віконцях,
А на небі вже зоріє.
Наче довгий срібний пояс
Сяє молочна дорога,
По ній сходять святі з неба
І вертають знов до Бога.
Відчинились в небі двері,
Ясне світло в них сіяє:
Вийшов з врат Святий Микола
І на землю поглядає.
Попереду вийшов ангел,
Такий радий в цю годину,
Взяв Спасителя за руку
І веде його в долину.
І веде його на землю
Та й Святому повідає,
Де є діти українські,
І Святитель там вступає.
Так іде він дім від дому,
Хата в хату, в стріху стріха,
І що руку не простягне,
Діточкам велика втіха.
Бо дарунки з рук Святого
Пливуть щедро без уговку,
Їх складає білий ангел
Сплячим дітям під головку.
Будьте ж чемні, любі діти,
Батькові послушні й нені,
А Спаситель все дарунків
Піднесе вам в святій жмені.
Любіть щиро Україну;
Хто з вас рідну землю любить,
Того божий цей Спаситель
Найщиріше приголубить.
За вас Бога він попросить
Непорочними устами,
І дорогу щастя, долі
Він постелить перед вами.
І учіться, любі діти,
Бо наука вам спасення,
А будучі ваші труди
Для Вкраїни — воскресення.