Амал ****
Я в прірву штовхав, а ти опиралась.
Глузував над тобою - ти тільки сміялась.
Ти птахом пораненим хотіла злетіти, -
Та сили забракло себе не згубити.
Потрапила в сітку, тенета полону.
Протягуєш крила - доверху долоню.
Втомилась від всього, втомилася жити.
І вітру чекаєш - кудись полетіти.
07.12.2012 01:44 Каранда Галина => © |
19.04.2012 15:23 Каранда Галина |
 :) оце витягла вірш на світ божий!) майже три роки пилився, нікому не потрібний, а тут за 10 хв 6 коментарів!) |
19.04.2012 15:16 Ірина Затинейко-Миха... => Деркач Олександр |
 )))))))))))))))))) |
19.04.2012 15:16 Деркач Олександр |
 А написано гарно |
19.04.2012 15:14 Деркач Олександр |
Коли чого не розумію, згадую Фройда - може тут все просто садо-мазо |
19.04.2012 15:11 Ірина Затинейко-Миха... => Каранда Галина |
жорстоке глузування, яке призвело до ніяковості, я так зрозуміла, жінки, до якої відчувають дивні (амбівалентні) почуття... |
19.04.2012 15:09 Каранда Галина |
вкотре відкриваю цей вірш - і не знаю, що тут сказати... та назва постійно затягує... просто хочу вийняти вірш з необговорюваних... може, хтось знає, як тут прокоментувати? |